Римські спостереження-3

СЕМІНАР про документи 2 Ватиканського собору: Беру участь в семінарі, присяченому 50-річчю початку Другого Ватиканського собору, який відбувається в Папаському універистеті св. Томи (Анджелікум). Учасники нашого семінару походять зі багатьох центрально- і східноєвропейських країн (Чехія, Угорщина, Словаччина, Румунія, Боснія-Герцеговина, Хорватія, Сербія, Білорусія, Грузія, Вірменія). Українська група найбільша - 7 осіб. У презентаціях, а ще більше у неформальних розмовах виявляються як подібності, так і відмінності ситуації в цих "постсоціалістичних" країнах. Насамперед - всюди політичний розвал, криза і хаос. Загальна теза для всіх країн: "На виборах немає за кого голосувати". Коли хорвати і чехи пафосно розказують про політичну стагнацію в своїх країнах, нам доводиться скромно мовчати, бо, як відомо, все пізнається у порівнянні. Те саме стосується і церковної ситуації. У більшості цих країн проблеми подібні: зменшення ролі релігії у суспільстві, інертність церковного лідерства і неготовність діяти в світі, що швидко міняться, недостатня роль "мирян" у Церкві. брак взаємної довіри і напруження між "лібералами" і "консерваторами" і т. д. Чітко видно, що ці молоді люди, які здобули західну освіту, належать до нового покоління, яке у всіх цих країнах суттєво відрізняється від старшого і прагне жити по-іншому. Говорячи про роль "мирян" у житті Церкви (осоновна тема семінару), більшість учасників і доповідачів сходяться на тому, що ця тема сьогодні залишається проблемною не менше, ніж після самого Собору. Церква у практичному житті так і не змогла виробити оптимальної моделі співвідношення між ієрархічним виміром її життя (повноваження єпископату, сакраментальне життя Церкви, роль священства і роль загалу Церкви, який становить її абсолютну більшість і окреслюється загальною категорією "мирян". Ми і далі говоримо про "мирян" і "клир" як про дві окремі категорії християн, майже як про два окремих біологічних види :-) Реальність однієї Церкви як нового творіння у Христі ще не перемогла людської звички ділитися на касти і угрупування...

Римські спостереження - том 2 :-)

Не відкрию нікому Америки, Коли скажу, що Рим вражає історичними пам"ятками - їх кількістю і, доволі часто, якістю збереження. Що мене найбільше вразило: це не місто музеїв, а місто-музей - ідеш якоюсь вуличкою чи двориком і раптово натрапляєш на колону часів Траяна (І ст) або мозаїку 5 століття, або забудову 2 ст... І головне,що всі ці пам"ятки доступні, церкви діючі, на руїнах можна походити і сфотографуватися... З іншого боку, держава дуже прискіпливо слідкує за їх збереженням і дбає про це фінансово. Рим справді навіває повагу і якесь благоговіння. Не грандіозністю імперських руїн і не помпезністю церковних фасадів, а безпосередньою і реальною присутністю ранньої Церкви, самих її витоків. Ці найраніші реліквії, фрагменти храмів, фресок, мозаїк вражають тверезою скромністю, аскетичністю, простотою, навіть бідністю. Пізніші храмиі палаци тяжіють золотом, ренесансним і бароковим декором, надміром артистизму і штучності. Мабуть вонитеж були виявом віри і побожності своїх сучасників, але мені це виглядає чужим і безплідним для Церкви сьогодні... Хоча, про смаки не сперечаються... Зі сучасного мистецтва дуже цікаві, хоча і дещо контроверсійні мозаїки о. Марка Рупніка і мозаїчної майстерні Centro Aletti http://www.centroaletti.com/ita/atelier/atelier01.htm За ними стоїть ціла власна філософія мистецтва, в якому мозаїка сприймається як композиція різних матеріалів: не лише смальти, але каміння, скла, різноманітних видів випаленої глини і т.д. Особливо вразила "золота" мозаїка у святилищі Ірландського колегіуму http://www.flickr.com/photos/irishcollegerome/4390645560/

Римські спостереження - том перший :-)

Оскільки давно хотів добре подивитися і відчути це місто, то дивлюся на нього прискіпливим поглядом І намагаюся сам для себе вербалізувати головні спостереження. Наразі - про загальне враження від міста і його архітектури. Я абсолютно не спеціаліст з архітектури чи історії мистетцва, тому мої висновки - цілком суб"єктивні враження. Отже: Місто вражає поєднанням густонаселеності, кількості туристів, інтенсивності руху і т.д. з кількістю зелені (парки, алеї в центрі), великими незайманими ділянками землі в самісінькому історичному центрі та збереженням кожного камінчика історії. Коли стоїш біля Колізею, на римському форумі, то враження, ніби знаходишся десь на окраїні маленького містечка, в сільській місцевості: горби, порослі деревами, руїни, каскад пластів стародавнього міста. Колізей - окрема тема. Хоча він доволі специфічно вписаний у ландшафт центру, неначе "втоплний" у ньому, він все одно справляє враження "колосеума", величезного кам"яного колоса. Можна лише уявити, як він виглядав на тлі древнього Риму і яке враження він справляв на людей, що потрапляли в це місто зі своїх мазанок, і досі не бачили будинку, вищого за два-три поверхи... Взагалі вся імперська архітектура - це комунікація величі і могутності імперії в камені. Її завдання - подавляти, обеззброювати, переконувати у непереможності. Уявляєш собі, як колони полонених проходили через тріумфальні арки і вражено дивилися на все це. Мені згадуються полонені індіанці з фільму "Апокаліпто", яких привели в місто ацтеків до підніжжя гігантських східчатих пірамід, або кадри з фантастичних фільмів, де земляни потрапляюь на іншу планету з розвинутою цивілізацією... Але водночас та архітектура прекрасна. ІМХО, такої витонченості, стрункості колон, таких легких і "свіжих" пропорцій як на римському форумі не має жодний будинок пізніших епох...Ці споруди і сьогодні, за 2000 р., здаються молодими і живими, як дівчата, тоді як багато будівель 18-19 ст. виглядають старими розтовстілими бабами... (-: Обеліски - ще одна тема. Їх в Римі так багато, що мимоволі наводить на роздуми - чому б це? Є обеліски древньоримські, є ранньовізантійські, є середньовічні і ренесансні, є навіть древньоєгипетський, перевезений з-над Берегів Нілу... Як відомо, в древніх культурах обеліски - це фалічні символи, символи сили. Може тими десятками стовпів і стовпчиків, що здіймаються до неба, Рим показує світу і небу свою потугу, свою імперську міць... :-) Взагалі, Рим порядно зіпсований помпезними, майже депресивними будівлями 19 і особливо, першої половини 20 ст. (епоха Муссоліні). Бідні люди думали, щовони будують в імперському стилі і таким чином виражають велич Риму. А насправді набудували якихось сірих кам"яних мегаструктур, що нависають над містом і псують ландшафт. Дивлячись на них, згадуєш фільм Чарлі Чапліна про Гітлера, що геніально передає дух того часу... Далі буде...