Римські спостереження - том 2 :-)

Не відкрию нікому Америки, Коли скажу, що Рим вражає історичними пам"ятками - їх кількістю і, доволі часто, якістю збереження. Що мене найбільше вразило: це не місто музеїв, а місто-музей - ідеш якоюсь вуличкою чи двориком і раптово натрапляєш на колону часів Траяна (І ст) або мозаїку 5 століття, або забудову 2 ст... І головне,що всі ці пам"ятки доступні, церкви діючі, на руїнах можна походити і сфотографуватися... З іншого боку, держава дуже прискіпливо слідкує за їх збереженням і дбає про це фінансово. Рим справді навіває повагу і якесь благоговіння. Не грандіозністю імперських руїн і не помпезністю церковних фасадів, а безпосередньою і реальною присутністю ранньої Церкви, самих її витоків. Ці найраніші реліквії, фрагменти храмів, фресок, мозаїк вражають тверезою скромністю, аскетичністю, простотою, навіть бідністю. Пізніші храмиі палаци тяжіють золотом, ренесансним і бароковим декором, надміром артистизму і штучності. Мабуть вонитеж були виявом віри і побожності своїх сучасників, але мені це виглядає чужим і безплідним для Церкви сьогодні... Хоча, про смаки не сперечаються... Зі сучасного мистецтва дуже цікаві, хоча і дещо контроверсійні мозаїки о. Марка Рупніка і мозаїчної майстерні Centro Aletti http://www.centroaletti.com/ita/atelier/atelier01.htm За ними стоїть ціла власна філософія мистецтва, в якому мозаїка сприймається як композиція різних матеріалів: не лише смальти, але каміння, скла, різноманітних видів випаленої глини і т.д. Особливо вразила "золота" мозаїка у святилищі Ірландського колегіуму http://www.flickr.com/photos/irishcollegerome/4390645560/